Не в туфлях, а в резинових чоботях, в мене з фонтанами тільки вони ) А по темі - всі ж постійно навкруги говорять, що кожна людина унікальна і немає двох однакових. Малюнок це і показав. А до узагальнення і спрощення вдаються, щоб окреслити своє коло спілкування, за якимись ознаками ми ж обираємо собі друзів, знайомих ... А всі інші для нас - однакові, бо ми їх не знаємо. От і все. А те, хто шо робить не так як інші - це все дрібниці. Це вибір кожного.
А навіщо ж мені ті Карапунчі, та ще й по-норвезьки? Ото живу і думаю, чого ж мені у цьому житті не вистачає? А воно виявляється Карапунчів якихось. Мо додати це ще одним пунктом до нашого опитування? Коли мені тре щось готувати я просто купую харчів і готую їх за натхненням, це мій головний рецепт. Можеш це назвати кухнею по-бернськи, коли хочеш :-)
Не маю ніц проти кулінарії за рецептами, просто тре пам’ятати, що їх теж хтось колись створив, коли готував за натхненням, і коли всі готуватимуть лише рецептами і забудуть про натхнення, то нових рецептів одного разу просто не стане. Буде, як з класичною музикою, де більше нічого майже не пишуть, грають лише твори минулого.
bern-кулінар, от скажи, можеш приготувати "Карапунчі по-норвезьки"? Логічно буде для початку дізнатись ЩО це ? Чи це з родини компотів, чи з родини супів, чи з родини пиріжків. Так? А коли дізнався, то неплохо б поцікавитись компонентами класичного карапунчі ( тільки не гуглись, це я сама вигадала)))) Що хоч є основним компонентом - картопля, чи краби, чи ікра норвезької летючої риби. Так? Оце і є та база. А далі добавляєш корицю, якої не було в рецепті і кажеш пафосно " Я не як всі! Моє карапунчі карапунчіше за ваше!"
Чері, от навіть не пригадую, щоб я варив колись борщ за рецептом. Він у мене щоразу різний, але всім подобається. Вперше готував, коли мама сказала: "Раз Тобі не подобається мій борщ, візьми і звари сам". Я взяв і зварив. Ніколи не вчився. Вийшло не класично, але мамі сподобалося і вона похвалила. Висновок, рецепти обмежують, хвантазія ж безмежна, майже парафраз вийшов відомого: Vita brevis, ars longa.
Ще про оригінальність З дитинства такий собі спогад. Залишила нас мама з татом на господарстві, борщ варити. Я вже це вміла робити, хоч і була пуцвірком. Схему чітку я знала: зварити бульйон, почистити овочі, що там за чим кинути і т.д.( це база.для тих хто цікавиться). Тут тато і каже: зараз кинемо калину в борщ. Я шокована! Папа, ти шо! Не можна цього робити! Ось рецепт - ніякої калини!!! А він каже- і яблуко ще кинемо! Я в ауті.... Що скаже мама.... А папа давай різати всякі чудні елементи неборщові і кидати туди. Каже:"А шо? Можна!"( це для інтірісующихся- надбудова, яку іноді можна собі дозволити) Борщ получився отлічний! Висновок який? Якщо ти вмієш робити щось за рецептом, то можна приступати і до фантазій!
Я приймаю всі фантазії людини, коли бачила, що в принципі ця людина здатна поводитись як і всі інші. Наприклад: "Олбанська мова" прийнятна лише тоді, коли я раніше переконувалась - людина вміє писати грамотно. Якщо ж написання слова "луДше" іде по життю з людиною, то чи має сенс гордо говорити про себе: " Я не такий! Я пишу інакше!" ? Ще: Я зрадію, коли побачу Уксус в полосатому чулку на голові і в туфлях , що зображуть китів з фонтанчиками. Я не подумаю на неї, що вона тю-тю. А чому? Бо досвід показує- людина одягається загалом адекватно, а це видно сьогодні якесь свято. Тому, коли ти кажеш "Я не такий!", то хочеться в цьому побачити якусь нормальну базу, адекватну, людську, а на цій базі якесь оригінальне, добре нашарування! Вислів "Я думаю не как все" прийнятний лише тоді, коли несе позитив. А якщо :" Я думаю не как все, я думаю , что людей убивать очень хорошо", то чи варто тоді цінити таку оригінальність?
Зараз модно думати "Не как все". Ніхто не хоче бути частиною натовпу. Всі себе позиціонують яскравою плямою в сірій масі. Думаю, людина повинна "что-то из себя представлять", щоб мати право так говорити. Коли всі скажуть: " Я не как все", то це буде той самий натовп і думка у нього буде спільна. А ти спробуй виділись не лозунгом " Я не такой, как все", а діями. Щоб не ти сказав про себе цю фразу, а інші про тебе. Тоді вона матиме цінність.
? Чи це з родини компотів, чи з родини супів, чи з родини пиріжків. Так? А коли дізнався, то неплохо б поцікавитись компонентами класичного карапунчі ( тільки не гуглись, це я сама вигадала)))) Що хоч є основним компонентом - картопля, чи краби, чи ікра норвезької летючої риби. Так? Оце і є та база. А далі добавляєш корицю, якої не було в рецепті і кажеш пафосно " Я не як всі! Моє карапунчі карапунчіше за ваше!"
Ось рецепт - ніякої калини!!! А він каже- і яблуко ще кинемо! Я в ауті.... Що скаже мама.... А папа давай різати всякі чудні елементи неборщові і кидати туди. Каже:"А шо? Можна!"( це для інтірісующихся- надбудова, яку іноді можна собі дозволити) Борщ получився отлічний! Висновок який? Якщо ти вмієш робити щось за рецептом, то можна приступати і до фантазій!