<?xml version="1.0" encoding="UTF-8" ?>
<rss version="2.0" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
	<channel>
		<title>Полеміка</title>
		<link>http://polemika.at.ua/</link>
		<description>Щод</description>
		<lastBuildDate>Tue, 09 Dec 2008 08:14:57 GMT</lastBuildDate>
		<generator>uCoz Web-Service</generator>
		<atom:link href="https://polemika.at.ua/blog/rss" rel="self" type="application/rss+xml" />
		
		<item>
			<title>Про прислів&apos;я</title>
			<description>Чомусь завше думав, що прислів&apos;я: &quot;Де два українці, там три гетьмани&quot; є суто українським. І уявіть яке розчарування, щойно переглядаю &lt;a href=&quot;http://dziennikarstwo.blox.pl/2008/11/Gdzie-dwoch-Polakow-tam-trzy-zdania.html#ListaKomentarzy&quot;&gt;один польський щод&lt;/a&gt; і читаю наступне: &quot;Gdzie dwóch Polaków, tam trzy zdania&quot; (польськ. &quot;Де два поляки, там три опінії&quot;). Не дослівно, звісно, але не впізнати важко :-)&lt;br&gt;</description>
			<content:encoded>Чомусь завше думав, що прислів&apos;я: &quot;Де два українці, там три гетьмани&quot; є суто українським. І уявіть яке розчарування, щойно переглядаю &lt;a href=&quot;http://dziennikarstwo.blox.pl/2008/11/Gdzie-dwoch-Polakow-tam-trzy-zdania.html#ListaKomentarzy&quot;&gt;один польський щод&lt;/a&gt; і читаю наступне: &quot;Gdzie dwóch Polaków, tam trzy zdania&quot; (польськ. &quot;Де два поляки, там три опінії&quot;). Не дослівно, звісно, але не впізнати важко :-)&lt;br&gt;</content:encoded>
			<link>https://polemika.at.ua/blog/2008-12-09-17</link>
			<dc:creator>bern</dc:creator>
			<guid>https://polemika.at.ua/blog/2008-12-09-17</guid>
			<pubDate>Tue, 09 Dec 2008 08:14:57 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Бруно Ферреро притчі та думки</title>
			<description>&lt;b&gt;Притча про монету&lt;/b&gt; &lt;p&gt; Великий японський воїн Нобунага вирішив одного разу атакувати ворога, який десятиразово перевершував числом його солдатів. Він знав, що переможе, але солдати його впевнені не були. В дорозі він зупинився у синтоїстському храмі і сказав: &lt;br /&gt; - Коли я вийду з храму, то кину монету. Випаде герб – ми переможемо, випаде цифра – програємо битву. &lt;br /&gt; Нобунага ввійшов до храму і почав безмовно молитися. Потім, вийшовши з храму, кинув монету. Випав герб. Солдати так несамовито кинулися в бій, що легко здолали ворога. &lt;br /&gt; - Нічого не змінити, коли діє рука долі, - сказав йому ад&apos;ютант після битви. &lt;br /&gt; - Вірно, не змінити, - підтвердив Нобунага, показуючи йому підроблену монету з гербами на обох ... &lt;p&gt; &lt;b&gt;Мавпа і риба&lt;/b&gt; (&lt;i&gt;Притча від Д. Адамса&lt;/i&gt;) &lt;p&gt; Трапилася одного разу велика повінь, і застала вона мавпу і рибу. &lt;p&gt; Мавпа, створіння моторне і досвідчене, ухитрилася видертися на дерево і вислизнула від бушуючих вод. Подивившись зі свого безпечного ...</description>
			<content:encoded>&lt;b&gt;Притча про монету&lt;/b&gt; &lt;p&gt; Великий японський воїн Нобунага вирішив одного разу атакувати ворога, який десятиразово перевершував числом його солдатів. Він знав, що переможе, але солдати його впевнені не були. В дорозі він зупинився у синтоїстському храмі і сказав: &lt;br /&gt; - Коли я вийду з храму, то кину монету. Випаде герб – ми переможемо, випаде цифра – програємо битву. &lt;br /&gt; Нобунага ввійшов до храму і почав безмовно молитися. Потім, вийшовши з храму, кинув монету. Випав герб. Солдати так несамовито кинулися в бій, що легко здолали ворога. &lt;br /&gt; - Нічого не змінити, коли діє рука долі, - сказав йому ад&apos;ютант після битви. &lt;br /&gt; - Вірно, не змінити, - підтвердив Нобунага, показуючи йому підроблену монету з гербами на обох ... &lt;p&gt; &lt;b&gt;Мавпа і риба&lt;/b&gt; (&lt;i&gt;Притча від Д. Адамса&lt;/i&gt;) &lt;p&gt; Трапилася одного разу велика повінь, і застала вона мавпу і рибу. &lt;p&gt; Мавпа, створіння моторне і досвідчене, ухитрилася видертися на дерево і вислизнула від бушуючих вод. Подивившись зі свого безпечного місця вниз, вона побачила, як відчайдушно нещасна риба бореться із стрімким потоком. &lt;p&gt; З найдобрішими намірами мавпа нахилилася і вийняла рибу з води. &lt;p&gt; &lt;b&gt;***&lt;/b&gt; &lt;p&gt; Два ангели-подорожні зупинилися на нічліг в будинку багатої сім&apos;ї. Сім&apos;я була не гостинна і не захотіла залишити ангелів у вітальні. Замість того вони були укладені на нічліг в холодному підвалі. Коли вони розстилали ліжко, старший ангел побачив діру в стіні і заклав її. Коли молодший ангел побачив це, то запитав, чому... &lt;p&gt; Старший відповів: &lt;br /&gt; - Речі не такі, якими здаються. &lt;p&gt; На наступну ніч вони прийшли на нічліг в будинок дуже бідної, але гостинної людини і його дружини. Подружжя розділило з ангелами небагато їжі, яка у них була, і сказали, щоб ангели спали в їх ліжках, де вони можуть добре виспатися. Вранці після пробудження ангели знайшли господаря і його дружину тими, що плачуть. Їх єдина корова, чиє молоко було єдиним доходом сім&apos;ї, лежала мертва в хліві. &lt;p&gt; Молодший ангел запитав старшого: &lt;br /&gt; - Як це могло трапитися? Перший чоловік мав все, а ти йому допоміг. Інша сім&apos;я мала дуже мало, але була готова поділитися всім, а ти дозволив, що б у них померла єдина корова. Чому? &lt;br /&gt; - Речі не такі, якими здаються, відповів старший ангел. Коли ми були в підвалі, я зрозумів, що в дірі в стіні був клад із золотом. Його господар був грубий і не хотів зробити добро, я відремонтував стіну, щоб клад не був знайдений. &lt;br /&gt; Коли на наступну ніч ми спали в ліжку господаря, прийшов ангел смерті за його дружиною, і я віддав йому корову... &lt;p&gt; Речі не завжди такі, якими здаються... &lt;p&gt; &lt;b&gt;Бруно Ферреро...про життя...&lt;/b&gt; &lt;p&gt; ТЕ, ЩО... &lt;br /&gt; Те, що нам казали, коли ми були дітьми: &lt;p&gt; Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби; &lt;br /&gt; мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від &lt;br /&gt; мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш; &lt;br /&gt; тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти &lt;br /&gt; вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався &lt;br /&gt; сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з &lt;br /&gt; повним ротом... &lt;p&gt; Те, що ми хотіли б почути: &lt;p&gt; Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо &lt;br /&gt; про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти – дуже милий; &lt;br /&gt; приємний; розкажи, що ти відчував; ти – щасливий? мені приємно, &lt;br /&gt; коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому &lt;br /&gt; страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з &lt;br /&gt; тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти &lt;br /&gt; мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; скажи, якщо &lt;br /&gt; я помилився... &lt;p&gt; Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли &lt;br /&gt; почути ще в дитинстві. &lt;p&gt; Нервово смикаючи ручку своєї торбинки, одна пані сказала: &lt;br /&gt; “Знаю, що мій чоловік вміє бути ніжним і сердечним. Він &lt;br /&gt; завжди є таким з нашим псом”. &lt;p&gt; Часом досить одного сонячного промінчика. Одного лагідного слова. Одного вітання. Однієї ласки. Так мало треба, аби зробити щасливими тих, хто перебуває поруч із нами, то чому ж ми цього не зробимо? &lt;p&gt; Часом навколо серця зводимо мури з маленьких камінчиків щоденної байдужості, помсти, мовчання, невирішених справ, претензій. Найважливішим завданням є не допустити аби довкола серця утворилася глуха стіна. &lt;p&gt; Те що у вас „всередині”, набагато важливіше від того, що „назовні”. &lt;p&gt; Щоб змінити світ, досить, аби хтось один, навіть малий, здобувся на відвагу почати. &lt;p&gt; Великі перетворення завжди треба розпочинати від переміни серця. &lt;p&gt; Чого світ потребує найбільше? &lt;br /&gt; Трішки більше привітності, трішки менше користолюбства. &lt;br /&gt; Трішки більше посмішок, трішки менше гримас. &lt;br /&gt; Трішки більше „ми”, трішки менше „я”. &lt;br /&gt; Трішки більше сміху, трішки менше плачу. &lt;br /&gt; Трішки більше квітів на дорозі життя, трішки менше на гробах. &lt;p&gt; Як багато людей нас дратує! Чому б не спробувати їх полюбити? &lt;p&gt; У серці кожної людини є все, що потрібно, аби зберегти її життя. Але доброта, любов і щастя в деяких людях, немовби погаслий гніт. Проте достатньо маленької іскри, щоб він знову загорівся. &lt;p&gt; Життя-це не тире між двома датами. Це кожна прожита тобою хвилина сьогодення. Життя-це все, що ми маємо. &lt;p&gt; Любов є найбільшим викликом для всіх істот. Найпотужнішим джерелом радості. Скажи тому, кого кохаєш: „Прагну, щоб ти знав, наскільки важливий для мене, лише ти, коли б захотів, міг би розкрити в мені ту особу, яка живе не проявлена в моєму єстві. Лише тобі під силу зруйнувати стіну, за якою ховаюсь сповнена страху. Ти один можеш упізнати мене під моєю маскою. Лише ти можеш визволити мене з темряви страху, не впевненості й самотності, тому прошу не оминай мене. Знаю, що не буде це легко для тебе. Комплекс неповноцінності зводить мури, яких, здається, не здолати. Коли наближаєшся, моя реакція може бути не передбачуваною. Можливо, доведеться тобі стати свідком, як воюватиму з тим, чого найбільше прагну. &lt;br /&gt; Казали мені, що любов долає всі бар’єри. Сподіваюся на це. Зруйнуй стіну моєї вдаваної неприступності сильними, але такими ніжними руками, тому що незрілий пагін в ув’язненні. Не ховайся. Потребую тебе. &lt;p&gt; Усі ми з надією хапаємося за рятівну нитку. Підйом кожного пов’язаний із труднощами. Однак не можна відштовхувати людей, що прагнуть урятуватися. &lt;p&gt; Усі хвилини твого життя – чисті сторінки. Тобі належить їх заповнити. Навіть, якщо видаватимешся кам’яною брилою, у тобі захований лев. Лише ти сам можеш його звільнити. &lt;p&gt; Ті, кого вважала близькими, &lt;br /&gt; Ті, кого любила найбільше, &lt;br /&gt; З легкістю мене забули &lt;br /&gt; І покинули в біді. &lt;br /&gt; Тільки дехто залишився &lt;br /&gt; Й втер від сліз моє обличчя. &lt;br /&gt; Друзі ті поодинокі &lt;br /&gt; Віри додали мені. &lt;p&gt; Коли хтось тобі каже: „Життя таке важке”, - &lt;br /&gt; Запитай: „У порівнянні із чим?” &lt;p&gt; Ти не мусиш щось робити. Дозволь лише знайти себе. &lt;p&gt; Немає користі від непрочитаної книги, що лежить на полиці, припавши порохом, але серед її сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо. &lt;p&gt; Можна жити без цілі!!!!!!!!! &lt;br /&gt; Є люди, які не знають, наскільки важливо те, що вони існують. &lt;br /&gt; Є люди, які не знають, як багато для інших важить сама їхня поява у чийомусь житті. &lt;br /&gt; Є люди, які не знають, скільки радості дарує іншим їхня усмішка. &lt;br /&gt; Є люди, які не знають, яким добрим для інших є їхня близькість. &lt;br /&gt; Є люди, які не знають, на скільки біднішими інші почувались без них. &lt;br /&gt; Є люди, які, не знають, що вони – дарунок небес. &lt;br /&gt; Але могли б знати, якби ми їм про це розповіли. &lt;p&gt; В лікарні в одній палаті лежали два тяжко хворих. &lt;br /&gt; Ліжко одного було біля єдиного вікна, а ліжко другого - біля дверей. &lt;br /&gt; - Що там видно у вікні? - якось спитав той, що лежав біля дверей. &lt;br /&gt; - Я бачу небо, хмари, що нагадують фантастичних звірів, озеро й ліс вдалині. &lt;br /&gt; Щодня той, що був біля вікна, коли він міг сидіти, розповідав своєму сусідові &lt;br /&gt; про події за вікном. &lt;br /&gt; Він розповідав про озеро, качок та лебедей на ньому, про човен з рибалками, &lt;br /&gt; про дітей, що гралися на березі, про закоханих, що трималися за руки й не зводили сяючих очей один з одного... &lt;br /&gt; Той, що біля дверей, хоча й не бачив цього, та в його уяві поставали ці картини - так гарно розповідав йому сусід. &lt;br /&gt; Та поступово до нього вкралася заздрість &lt;br /&gt; «Це несправедливо, - думав він. - За які заслуги йому дісталося місце біля вікна, а я повинен любуватися лише дверима з облупленою фарбою, тоді як він має такий чудовий вид з вікна.&quot; &lt;br /&gt; Спочатку ця думка його засоромили. та поступово його почала душити злість. &lt;br /&gt; Він навіть спати перестав - так хотів лежати біля вінка. &lt;br /&gt; Лише ця думка контролювала його життя. &lt;p&gt; Одного разу вночі той, що лежав біля вікна почав задихатися й сильно кашляти. &lt;br /&gt; Він пробував дотягнутися до кнопки, щоб викликати сестру - та не міг. &lt;br /&gt; Його сусід біля дверей спостерігав у напівтемній палаті, як той намагається дотягнутися до кнопки. &lt;br /&gt; Він не поворухнувся й не натиснув свою кнопку, що викликала б сестру. &lt;br /&gt; Десь за п&apos;ять хвилин кашель й хрипи затихли. &lt;br /&gt; Разом із диханням cусіда. &lt;br /&gt; Запанувала мертва тиша. &lt;p&gt; Вранці його забрали. &lt;br /&gt; Після того сусід попросив медсестру, щоб його переклали до вікна. &lt;br /&gt; Медсестра, природно, допомогла йому. &lt;br /&gt; З трудом від піднявся й виглянув у вікно. &lt;br /&gt; За вінком була лише глуха цегляна стіна. &lt;br /&gt; Він спитав у медсекстри &lt;br /&gt; - Як же так! Це вікно дивиться на глуху сіру стіну! &lt;br /&gt; Але той, що помер - розповідав мені про ліс, озеро, хмари, людей... &lt;br /&gt; Як же він міг це бачити з вікна? &lt;br /&gt; Медсестра сумно посміхнулася: &lt;br /&gt; - Він не міг бачити наівть стіни; ваш покійний сусід був сліпим. &lt;br /&gt; Він, певно, просто хотів вас трохи підбадьорити. &lt;p&gt; Професор філософії під час своєї лекції узяв 5-літрову скляну банку і наповнив її каменями, кожен не менше 3 см в діаметрі. Потім питає студентів: чи повна банка? Відповіли: так, повна. &lt;p&gt; Тоді професор взяв мішечок з горохом і висипав його в банку з каменями, трохи потряс її. Природно, горох зайняв вільне місце між каменями. Ще раз професор запитав студентів: чи повна банка? Відповіли: так, повна. &lt;p&gt; Тоді він узяв коробку піску, і висипав пісок в банку. Природно, пісок зайняв повністю все вільне місце і все закрив. Ще раз професор запитав студентів: чи повна банка? Відповіли: так, вона повна. &lt;p&gt; Тоді професор заварив чашку чаю і вилив її в банку. Студенти сміялися. &lt;p&gt; А зараз, - сказав професор, - я хочу, щоб Ви зрозуміли, що банка – це Ваше життя; камені – це найважливіші речі у Вашому житті: сім&apos;я, здоров&apos;я, друзі, свої діти – все те, що необхідне, щоб Ваше життя все-таки залишалося повним навіть у випадку, якщо все останнє загубиться; горох – це речі, які особисто для Вас стали важливими: робота, будинок, автомобіль; пісок – це все останнє, дрібниці. &lt;p&gt; Якщо спочатку наповнити банку піском – не залишиться місця, де могли б розміститися горох і камені. Це видно і у Вашому житті, якщо витрачати весь час і всю енергію на дрібниці, не залишиться місця для найважливіших речей. &lt;br /&gt; Займайтеся тим, що Вам приносить щастя: бавтесь з Вашими дітьми, зустрічайтеся з друзями. Завжди буде ще час щоб попрацювати, зайнятися прибиранням будинку, полагодити і помити автомобіль. Займайтеся перш за все каменями, тобто найважливішими речами у Вашому житті; визначите Ваші пріоритети, останнє – це тільки пісок. &lt;p&gt; Тоді студентка підняла руку і запитала: «Професор, а яке значення має чай?» &lt;br /&gt; Професор посміхнувся: я радий, що Ви запитали мене про це. Я це зробив просто, щоб довести Вам, що як би не було Ваше життя зайняте, завжди є місце для чашки чаю.</content:encoded>
			<link>https://polemika.at.ua/blog/2008-12-09-14</link>
			<dc:creator>Odo</dc:creator>
			<guid>https://polemika.at.ua/blog/2008-12-09-14</guid>
			<pubDate>Tue, 09 Dec 2008 07:29:30 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Европейськими містами гуляють коти-фотографи</title>
			<description>&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;http://rus.postimees.ee/foto/3/0/119603492a6f75443d7.jpg&quot; width=&quot;274&quot; align=&quot;left&quot; border=&quot;0&quot; height=&quot;274&quot;&gt;Справжнім хітом британського інтернету стали спеціалізовані веб-сайти, на яких публікуються фотографії, «зроблені» котами й кішками, що розгулюють по місту.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ідея обладнати кішку цифровим фотоапаратом прийшла до однієї з жительок північного Лондона, повідомляє ІТАР-ТАРС.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Жінка була заінтригована тим, куди пропадає щоночі її бірманський кіт Сарті. Вона придбала фотокамеру, що робить по одному знімку кожні 30 секунд. Легкий і невеликий апарат жінка прикріпила до нашийника кішки.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Відтоді не лише його власниця, але й вся Велика Британія знає, де, коли і як гуляє по Лондону кіт Сарті. Фотографії, зроблені, переважно, під час нічних прогулянок, одержали величезну популярність, й инші власники котів і кішок почали споряджувати своїх улюбленців фотоапаратурою.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Зараз в европейському сегменті Інтернету існує кілька десятків веб-сайтів, через які й...</description>
			<content:encoded>&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;http://rus.postimees.ee/foto/3/0/119603492a6f75443d7.jpg&quot; width=&quot;274&quot; align=&quot;left&quot; border=&quot;0&quot; height=&quot;274&quot;&gt;Справжнім хітом британського інтернету стали спеціалізовані веб-сайти, на яких публікуються фотографії, «зроблені» котами й кішками, що розгулюють по місту.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ідея обладнати кішку цифровим фотоапаратом прийшла до однієї з жительок північного Лондона, повідомляє ІТАР-ТАРС.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Жінка була заінтригована тим, куди пропадає щоночі її бірманський кіт Сарті. Вона придбала фотокамеру, що робить по одному знімку кожні 30 секунд. Легкий і невеликий апарат жінка прикріпила до нашийника кішки.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Відтоді не лише його власниця, але й вся Велика Британія знає, де, коли і як гуляє по Лондону кіт Сарті. Фотографії, зроблені, переважно, під час нічних прогулянок, одержали величезну популярність, й инші власники котів і кішок почали споряджувати своїх улюбленців фотоапаратурою.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Зараз в европейському сегменті Інтернету існує кілька десятків веб-сайтів, через які йде обмін подібними кадрами, і два визнаних «генії фотографії» -&amp;nbsp; кіт Фриц і Чи Містер, з Німеччини (http://katz23.de).&lt;br&gt;&lt;br&gt;Багато їхніх світлинок зроблені в аж так несподіваних ракурсах, що можуть бути визнані мало не шедеврами сучасного мистецтва.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Вибрані коментарі:&lt;br&gt;Мандела&lt;br&gt;24.11.2008 12:25&lt;br&gt;Взагалі, це вторгнення у приватне життя хвостатих папараці. Хоча, якщо мурзиків дружини прилаштують своїм чоловікам, що постійно затримуються на роботі через аврал - пікантні кадри цілком можливі.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Бобри йдуть по сліду&lt;br&gt;24.11.2008 13:13&lt;br&gt;Чекаємо фото з котячого весілля!&lt;br&gt;&lt;br&gt;Хоча, якщо боброві прив&apos;язати камеру - теж багато цікавого можна побачити...&lt;br&gt;&lt;br&gt;Tigress&lt;br&gt;02.12.2008 11:45&lt;br&gt;У нас би такий номер не пройшов )))) піймали б такого котика й зняли фотокамеру!!!!&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;http://katz23.de/bilder/fritzcam2.jpg&quot; width=&quot;439&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot; height=&quot;226&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;</content:encoded>
			<link>https://polemika.at.ua/blog/2008-12-05-12</link>
			<dc:creator>bern</dc:creator>
			<guid>https://polemika.at.ua/blog/2008-12-05-12</guid>
			<pubDate>Fri, 05 Dec 2008 15:28:22 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Звук імени впливає на характер людини</title>
			<description>Є люди, що вважають, що взаємозв’язок, безумовно, існує. І навіть обґрунтовують свою опінію науковими аргументами. На їх думку, важить не саме наймення, а звуки, з яких воно складається. Звук - це хвиля з певними параметрами. Вплив хвиль різних звуків на людину є різноманітним, але звуки, що складають ім’я, діють на неї частіше решти, і тому ефект їх впливу з часом стає помітним.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Традиційно найбільш впливовими вважаються звуки: перший та наголошений. Запрошую перевірити правдивость цього тверждення на власному досвіді. Ті чи инші звуки в імени впливають на характер людини следующим образом:&lt;br&gt;&lt;br&gt;А. Людей, у чиєму найменні є цей звук, не треба примушувати працювати. Труд - їх природна потреба. Але не накинутий «з-під палки», а добровільно обранний.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Б. Додає характеру необхідність в гострих почуттях.&lt;br&gt;&lt;br&gt;В. Сімь разів відмірь - один відріж. Це про тих, у кого в імени є цей звук. За ретельним плануванням відбувається послідовна реалізація задуманого.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Г. Вже не зн...</description>
			<content:encoded>Є люди, що вважають, що взаємозв’язок, безумовно, існує. І навіть обґрунтовують свою опінію науковими аргументами. На їх думку, важить не саме наймення, а звуки, з яких воно складається. Звук - це хвиля з певними параметрами. Вплив хвиль різних звуків на людину є різноманітним, але звуки, що складають ім’я, діють на неї частіше решти, і тому ефект їх впливу з часом стає помітним.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Традиційно найбільш впливовими вважаються звуки: перший та наголошений. Запрошую перевірити правдивость цього тверждення на власному досвіді. Ті чи инші звуки в імени впливають на характер людини следующим образом:&lt;br&gt;&lt;br&gt;А. Людей, у чиєму найменні є цей звук, не треба примушувати працювати. Труд - їх природна потреба. Але не накинутий «з-під палки», а добровільно обранний.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Б. Додає характеру необхідність в гострих почуттях.&lt;br&gt;&lt;br&gt;В. Сімь разів відмірь - один відріж. Це про тих, у кого в імени є цей звук. За ретельним плануванням відбувається послідовна реалізація задуманого.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Г. Вже не знаю, чому, але зазвичай у характері власників присутня гидливість.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Д. «Що не з’їм, то понадкусюю» - подібні спрямування у характері володарів цього звуку - не рідкість. Головне, застовпити свої права на щось, а що з цим робити, можна розібратися потім.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Е. Додає характеру суперечливі риси, нехитрість і потяг до влади. Напевно тому їх прагнення керуваити і домінувати, помітні неозброєним оком, але часто лишаються нереалізованими.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ж. Естети. Їх життя - наче спектакль, в якому вони виконують ролі. Репліки зважені, костюмчик випрасуваний.&lt;br&gt;&lt;br&gt;З. Дз-з-з-звін циркулярної пилки. Гризуть або оточуючих, або самих себе.&lt;br&gt;&lt;br&gt;І. Николи і никому не вірять на слово. Чудово знають, що у цьому житті ніц безкоштовного не буває. Мають прекрасне відчуття гармонії.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Й. Дуже бережуть власне тіло, боятся всього, що може заподіяти щонайменшу шкоду. Будь-яка подряпина - помітна подія.&lt;br&gt;&lt;br&gt;К. Потайливі і загадкові. Навіть невинне хобі оточують такою таємничою завісою, немов ідеться про таємний любовний зв’язок.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Л. Тяга до тілесного комфорту перевершує всі душевні пориви.&lt;br&gt;&lt;br&gt;М. Прагнення все робити самому, скріз устигнути, скрізь побувати, все спробувати.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Н. Дуже вимогливі у сердцевих уподобаннях, обережні у словах та вчинках.&lt;br&gt;&lt;br&gt;О. Консерватизм поглядів і принциповість приховують обмеженість. О - наче стіна по колу, не дає простору польоту думки і розмаху почуттів.&lt;br&gt;&lt;br&gt;П. Все життя - безперервна низка штурмів все нових і нових вершин. Немає коли зупинитися і хоч трохи насолодитися славою, як герою попередніх сходжень.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Р. Не бійтесь позичити такій людині будь-яку суму. Поверне точно у строк. Порушити своє слово вона не зможе.&lt;br&gt;&lt;br&gt;С. Шик, блискіт, краса. Лишає по собі незабутні враження.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Т. Гасло життя - постійне розмаїття.&lt;br&gt;&lt;br&gt;У. Хитрі, уміють ретельно ховати свої справжні наміри.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ф. Несамовито захищають свої інтереси. Голими руками такого не візьмеш.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Х. Дуже чуйні, завше готові прийти на допомогу.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ц. Життєлюби та оптимісти. Завше з надією та упевненістю дивляться у майбутнє.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ш. Холоднокровні и стримані люди.&lt;br&gt;&lt;br&gt;И. Володарям властиве загострене почуття справедливости.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ю. Характеру притаманна цілеспрямованість, але водночас зайвий романтизм. По собі роблять висновки і про оточуючих, что не завше є правильно.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Я. Люблять подумати. Власні думки дають справжню насолоду.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Автор методу психолог Сєргєй ПОПОВ&lt;br&gt;</content:encoded>
			<link>https://polemika.at.ua/blog/2008-11-01-11</link>
			<dc:creator>bern</dc:creator>
			<guid>https://polemika.at.ua/blog/2008-11-01-11</guid>
			<pubDate>Sat, 01 Nov 2008 13:06:12 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Таємниці &quot;Гамлета&quot;</title>
			<description>Могильник, він же гробокоп, персонаж «Гамлета» – один зі славнозвісніших героїв, що будь-коли з’являлися на сцені. Його черний гумор, спів у могилі та зневажливе поводження з черепом бідного Йорика настільки міцно пов’язані з його образом, що мало хто застановляється над його більш як дивними промовами та діями, що приховані за маскою блазня. &lt;br&gt;&lt;br&gt;Разом з тим він значно цікавіше, як здається. Хоча б тому, що він – єдиний персонаж, який не лише говорить з принцем на рівних, але навіть заганяє його у безвихідь.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Придивімося ж до нього уважніше. &lt;br&gt;&lt;br&gt;Коли ми зустрічаємо його вперше, він співає пісеньку про грудку землі, що чекає прийдешнього гостя. Иноді він уриває спів, щоб обговорити з товаришем тонкі правничі аспекти питання про статус самоугубця, разом з тим виявляючи знання як юриспруденції, так и латини.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Звертає на себе увагу його фраза – про те, что утоплениця вважаєтся самогубйцею, коли тільки вона не втопилася «у стані самозахисту».&lt;br&gt;&amp;nbsp;&lt;br&gt;Говорячи про те...</description>
			<content:encoded>Могильник, він же гробокоп, персонаж «Гамлета» – один зі славнозвісніших героїв, що будь-коли з’являлися на сцені. Його черний гумор, спів у могилі та зневажливе поводження з черепом бідного Йорика настільки міцно пов’язані з його образом, що мало хто застановляється над його більш як дивними промовами та діями, що приховані за маскою блазня. &lt;br&gt;&lt;br&gt;Разом з тим він значно цікавіше, як здається. Хоча б тому, що він – єдиний персонаж, який не лише говорить з принцем на рівних, але навіть заганяє його у безвихідь.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Придивімося ж до нього уважніше. &lt;br&gt;&lt;br&gt;Коли ми зустрічаємо його вперше, він співає пісеньку про грудку землі, що чекає прийдешнього гостя. Иноді він уриває спів, щоб обговорити з товаришем тонкі правничі аспекти питання про статус самоугубця, разом з тим виявляючи знання як юриспруденції, так и латини.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Звертає на себе увагу його фраза – про те, что утоплениця вважаєтся самогубйцею, коли тільки вона не втопилася «у стані самозахисту».&lt;br&gt;&amp;nbsp;&lt;br&gt;Говорячи про те, скільки часу потрібно, щоб труп розклався, він згадує, що шкура шкіряника зберігається 8-9 років. Так написано у Першому кварто видання 1602 года. 1603 ж року у Другому кварто ця цифра чомусь перетворилась на «десять років».&lt;br&gt;&lt;br&gt;Коли з’являються Гамлет з Гораціо, гробокоп зустрічає їх все тією ж песнею про грудку землі, приготовлену для зустрічі гостя. Позаяк гість вже прибув, можна припустити, що земля призначена для нього.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Після цього між принцем і могильником виникає дивний діялог, в котрому щосили використовується подвійні значення слів «lie» и «quick»:&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;«Гамлет:&lt;br&gt;&lt;br&gt;… Чия це могила?&lt;br&gt;&lt;br&gt;1-й гробокоп:&lt;br&gt;&lt;br&gt;Моя, пане. (Співає):&lt;br&gt;Ох! - в труні міцній, в землі сирій&lt;br&gt;Готова гостю хата.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Гамлет:&lt;br&gt;&lt;br&gt;По-моєму, таки твоя, бо ти в ній liest in&apos;t (лежиш у ній – брешеш у ній) крутишся.&lt;br&gt;&lt;br&gt;1-й гробокоп:&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ви як не lie (лежіть-брешіть) крутіться круг неї, а все вона не ваша. А я хоч і не lie (лежу, брешу) у ній, та однак вона моя.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Гамлет:&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ти lie (брешеш, лежиш) у ній, як же вона твоя, коли вона на мертвого, а не на quick (живого, прудкого)? Ти, бачу, чистий крутій.&lt;br&gt;&lt;br&gt;1-й гробокоп:&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ця крутня quick lie (прудка брехня, жваве лежання, жива брехня, лежання живцем), пане, знову перейде від мене до Вас.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Остання фраза зовсім загадкова. Чому «прудка брехня», вона ж «лежання живцем» повинна перейти віт могильника до Гамлета, та ще й «знову»? (В оригіналі: «FIRST CLOWN: &apos;tis a quick lie, sir; &apos;twill away again from me to you»)&lt;br&gt;&lt;br&gt;Потім гробокоп розповідає Гамлету, що працює тут вже тридцять років – з того самого дня, коли Гамлет з’явився на світ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Почавши розмову про Йорика, могильник згадує, як той колись вылив йому на голову пляшку шампанського. Отже, вони були знайомі? Але яким чином, коли гробокоп увесь час працював на цвинтарі? І коли він устиг вивчити юриспруденцію та латину?&lt;br&gt;&lt;br&gt;Після діялога з Гамлетом і появи решти персонажів могильник десь зникає. Він не йде зі сцены – відхід кожного персонажа супроводжується ремаркою. Одначе ремарки «Гробокоп виходить» у тексті немає. У жодному з видань. Та й дивно було би, коли б він пішов перед тим як закопати могилу. Він наче розчиняється – або стає невидимим для всіх, крім Гамлета та Гораціо.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Все це здається дивним і позбавленим сенсу. Ну, а коли припустити, що сенс у поведінці могильника все-таки є?&lt;br&gt;&lt;br&gt;Почнемо с «шкіряника». Марло був сином чоботаря, і одне з його прізвиськ – «шкіряник». 1602-го року виповнилося близько 8 до 9 років зі дня його «загибелі», а через рік, до виходу 2 видання, відповідно – 10.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Його «вбивця» был визнаний невинним, позаяк діяв «у стані самозахисту». Гробокоп говорить це латиною – офіційною мовою правництва. Пасаж про можливість «втопитися у стані самозахисту», покликана привабити особливу увагу до цих слів.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Повернімося до діялогу – особливо до останніх двох фраз. Могильник наполягає, що це його могила, хоча він у ней і не лежить (і разом з цим не бреше, стверджуючи, що це його могила).&lt;br&gt;&lt;br&gt;Принц погоджується, що могила хоч і призначена для гробокопа, але той николи не лежатиме у ній, тому що він надто «живий» и «прудкий». Мається на думці, що коли б могильник був повільним тугодумом, то був би вже мертвим и похованим.&lt;br&gt;&lt;br&gt;На це гробокоп відповідає, що його «прудка брехня» (вона ж – «лежання живцем») перейде від нього до Гамлета. Інакше качжучи, він, наче майстер дзен, ПЕРЕДАСТЬ Гамлету мистецтво «живої, прудкої брехні» та «лежання живцем».&lt;br&gt;&lt;br&gt;Так хто ж він – той, хто одночасно лежить і не лежить у могилі і може навчити цьому Гамлета? Той, чий розум настільки меткий? Той, хто є невидимим ні для кого, окрім Гамлета і його alter-ego? Той, хто лишається на сцені – щезнувши з неї?&lt;br&gt;&lt;br&gt;Він говорить, що почав працювати хлопчиськом близько тридцяти років тому. Коли припустити, що йому було у той час 8-10 років, то зараз йому близько 40.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Марло «загинув», коли йому было близько 30. На час появи «Гамлета» він був на 8-9 років старший.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Argal, як міг би сказати могильник, він є замаскованим старшим Марло – справжнім автором п’єси – письменником, що мусив би лежати у своїй могилі, але не лежить. Принц, у свою чергу, є молодим Марло у час його наближення до «смерти» і вибору між буттям і небуттям.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Бесіду у цій сцені можна розглядати як внутрішній монолог між Марло – автором «Гамлета» – і самим собою на десять років молодшим – тим, хто став прототипом для Гамлета. Ця сцена – розрив у тканині розповіді, діялектична словесна гра, самоусвідомлення, піднесене до н-ого степеня. Подібно мудрому могильнику, вся п’єса добуває минуле з-під земли, освітлюючи деякі події життя і «смерти» справжнього автора.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Можливо, саме це створює атмосферу двоїстости, загадковости і деякої оманливости: немов би Гамлет – портрет автора, а немо би і не зовсім. Коли це портрет автора у минулому, зображений з майбутнього, у якому він бачив все вже цілковито инакше – зваженіше, мудріше, глибше – то саме це перемикання і створює ні з чим незрівнянну атмосферу реальности-гры-таїни.&lt;br&gt;&lt;br&gt;За матеріялами статті Аліни Даніель «Хто не лежить у своїй могилі?»</content:encoded>
			<link>https://polemika.at.ua/blog/2008-11-01-10</link>
			<dc:creator>bern</dc:creator>
			<guid>https://polemika.at.ua/blog/2008-11-01-10</guid>
			<pubDate>Sat, 01 Nov 2008 11:31:32 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Упізнаємо себе?</title>
			<description>&lt;img src=&quot;http://www.xpomo.com/ruskolan/images/tolpa-09.jpg&quot; border=&quot;0&quot;&gt;</description>
			<content:encoded>&lt;img src=&quot;http://www.xpomo.com/ruskolan/images/tolpa-09.jpg&quot; border=&quot;0&quot;&gt;</content:encoded>
			<link>https://polemika.at.ua/blog/2008-10-29-9</link>
			<dc:creator>Odo</dc:creator>
			<guid>https://polemika.at.ua/blog/2008-10-29-9</guid>
			<pubDate>Wed, 29 Oct 2008 10:45:23 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Курзу-Верзу</title>
			<description>Сто сорок років пройшло з дня першої публікації &quot;Аліси в країні Див&quot; англійською мовою і в 2005 році в Україні вийшло нове видання &quot;Аліси:&quot;, здійснене видавництвом А-ба-ба-га-ла-ма-га. Книжка не має кінця: один твір переходить в інший, є дві титульні сторінки - одна з одного початку книжки, друга з другого, а посередині пісочний годинник, який з&apos;єднує два твори. &lt;br /&gt; Наводжу переклад найвідомішого англійського поетичного нонсенсу &quot;Jabberwocky&quot;, який ми знаємо в російському варіанті як неперевершене &quot;Варкалось...&quot; &lt;br /&gt; І так :-).... Парам-пам -пам! ....Курзу- Верзу! &lt;p&gt; &lt;b&gt; &lt;span style=&quot;color:green&quot;&gt;Курзу-Верзу&lt;/span&gt;&lt;/b&gt; &lt;p&gt; &lt;span style=&quot;color:blue&quot;&gt;Був смажень, і швимкі яски &lt;p&gt; Спіралили в кружві, &lt;p&gt; І марамульки йшли в псашки, &lt;p&gt; Як трулі долові. &lt;p&gt; «Мій сину, бійсь Курзу-Верзу, &lt;p&gt; То зубий дряполап! &lt;p&gt; Не знайся з птицею Зу-зу &lt;p&gt; І велезнем Хап-Хап!» &lt;p&gt; Меча-штрича він в руки взяв, &lt;p&gt; Тропив ворожий слід, &lt;p&gt; І в думній тужі спочивав &lt;p&gt; Під дервом діодід. &lt;p&gt; Та раптом...</description>
			<content:encoded>Сто сорок років пройшло з дня першої публікації &quot;Аліси в країні Див&quot; англійською мовою і в 2005 році в Україні вийшло нове видання &quot;Аліси:&quot;, здійснене видавництвом А-ба-ба-га-ла-ма-га. Книжка не має кінця: один твір переходить в інший, є дві титульні сторінки - одна з одного початку книжки, друга з другого, а посередині пісочний годинник, який з&apos;єднує два твори. &lt;br /&gt; Наводжу переклад найвідомішого англійського поетичного нонсенсу &quot;Jabberwocky&quot;, який ми знаємо в російському варіанті як неперевершене &quot;Варкалось...&quot; &lt;br /&gt; І так :-).... Парам-пам -пам! ....Курзу- Верзу! &lt;p&gt; &lt;b&gt; &lt;span style=&quot;color:green&quot;&gt;Курзу-Верзу&lt;/span&gt;&lt;/b&gt; &lt;p&gt; &lt;span style=&quot;color:blue&quot;&gt;Був смажень, і швимкі яски &lt;p&gt; Спіралили в кружві, &lt;p&gt; І марамульки йшли в псашки, &lt;p&gt; Як трулі долові. &lt;p&gt; «Мій сину, бійсь Курзу-Верзу, &lt;p&gt; То зубий дряполап! &lt;p&gt; Не знайся з птицею Зу-зу &lt;p&gt; І велезнем Хап-Хап!» &lt;p&gt; Меча-штрича він в руки взяв, &lt;p&gt; Тропив ворожий слід, &lt;p&gt; І в думній тужі спочивав &lt;p&gt; Під дервом діодід. &lt;p&gt; Та раптом - цвист! оглушний цвист! &lt;p&gt; Кругом погонь вашить, &lt;p&gt; В тримучім лісі никне лист - &lt;p&gt; Курзу-Верзу телить! &lt;p&gt; Він раз мечем! він два штричем, &lt;p&gt; Аж кервиться торва! &lt;p&gt; І барбаризнула з плечей &lt;p&gt; Сміюцька долова! &lt;p&gt; «Ти вбив грозу Курзу-Верзу? &lt;p&gt; Ти, слинку, чудодець! &lt;p&gt; «О лавний день! Стрибай пісень, &lt;p&gt; Тодімо у ханець!» &lt;p&gt; Був смажень, і швимкі яски &lt;p&gt; Спіралили в кружві, &lt;p&gt; І марамульки йшли в псашки, &lt;p&gt; Як трулі долові.&lt;/span&gt; &lt;p&gt; Читати книжку можна тут: &lt;br /&gt; http://www.ae-lib.org.ua/texts/carroll__through_the_looking_glass_ua.htm#01</content:encoded>
			<link>https://polemika.at.ua/blog/2008-10-25-8</link>
			<dc:creator>chery</dc:creator>
			<guid>https://polemika.at.ua/blog/2008-10-25-8</guid>
			<pubDate>Sat, 25 Oct 2008 13:08:31 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Про неможливе?</title>
			<description>Сьогодні впало на скриньку рекламне повідомлення, а у ньому отака цікавезна цитатка:&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВО – ЦЕ ВСЬОГО ЛИШ ГУЧНЕ СЛОВО,&lt;br&gt;&lt;br&gt;ЗА ЯКИМ ХОВАЮТЬСЯ МАЛЕНЬКІ ЛЮДИ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;ЇМ ПРОСТІШЕ ЖИТИ У ЗВИЧНОМУ СВІТІ,&lt;br&gt;&lt;br&gt;АНІЖ ЗНАЙТИ У СОБІ СИЛИ ЙОГО ЗМІНИТИ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВО – ЦЕ НЕ ФАКТ. ЦЕ ЛИШЕ ДУМКА.&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВО – ЦЕ НЕ ВИРОК. ЭТО ВИКЛИК.&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВО – ЦЕ ШАНС ПЕРЕВІРИТИ СЕБЕ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВО – ЦЕ НЕ НАЗАВШЕ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВЕ МОЖЛИВЕ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;І пам’ятайте: те, що у вас у руках, залежить від того, що у вас у голові.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Отак :-Р&lt;br&gt;</description>
			<content:encoded>Сьогодні впало на скриньку рекламне повідомлення, а у ньому отака цікавезна цитатка:&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВО – ЦЕ ВСЬОГО ЛИШ ГУЧНЕ СЛОВО,&lt;br&gt;&lt;br&gt;ЗА ЯКИМ ХОВАЮТЬСЯ МАЛЕНЬКІ ЛЮДИ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;ЇМ ПРОСТІШЕ ЖИТИ У ЗВИЧНОМУ СВІТІ,&lt;br&gt;&lt;br&gt;АНІЖ ЗНАЙТИ У СОБІ СИЛИ ЙОГО ЗМІНИТИ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВО – ЦЕ НЕ ФАКТ. ЦЕ ЛИШЕ ДУМКА.&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВО – ЦЕ НЕ ВИРОК. ЭТО ВИКЛИК.&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВО – ЦЕ ШАНС ПЕРЕВІРИТИ СЕБЕ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВО – ЦЕ НЕ НАЗАВШЕ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;НЕМОЖЛИВЕ МОЖЛИВЕ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;І пам’ятайте: те, що у вас у руках, залежить від того, що у вас у голові.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Отак :-Р&lt;br&gt;</content:encoded>
			<link>https://polemika.at.ua/blog/2008-10-14-7</link>
			<dc:creator>bern</dc:creator>
			<guid>https://polemika.at.ua/blog/2008-10-14-7</guid>
			<pubDate>Tue, 14 Oct 2008 12:02:34 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Виставка каліграфії</title>
			<description>Нещодавно в Академії пройшла пафосна подія: виставка каліграфії, з’їхалося з усього світу близько 60 майстрів, що демонстрували свої роботи.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Власне прилади:&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;../malunky_k/21092008003.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;Далі світлинки деяких робіт:&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008001-copy.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008002-copy.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008006.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008007.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008008.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008009-copy.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008011.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008016.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot;...</description>
			<content:encoded>Нещодавно в Академії пройшла пафосна подія: виставка каліграфії, з’їхалося з усього світу близько 60 майстрів, що демонстрували свої роботи.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Власне прилади:&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;../malunky_k/21092008003.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;Далі світлинки деяких робіт:&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008001-copy.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008002-copy.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008006.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008007.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008008.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008009-copy.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008011.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008016.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008021-copy.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; src=&quot;https://polemika.at.ua/malunky_k/21092008029-copy.png&quot; width=&quot;500&quot; align=&quot;&quot; border=&quot;0&quot;&gt;&lt;br&gt;</content:encoded>
			<link>https://polemika.at.ua/blog/2008-10-14-4</link>
			<dc:creator>bern</dc:creator>
			<guid>https://polemika.at.ua/blog/2008-10-14-4</guid>
			<pubDate>Tue, 14 Oct 2008 07:24:02 GMT</pubDate>
		</item>
	</channel>
</rss>