Прислів"я знаю. Воно звучить так: "За одного битого двох небитих дають, та й то не беруть". Що тут сперечатись..дійсно свій досвід найважливіший. Тільки не хочеться бути денатурованим білком...
Про оточення це дійсно трохи инша тема. А чому кожен вибір гарний? Тому, що це Твій власний вибір, і коли Ти сам його свідомо обрав, то і досвід, який отримаєш буде Твій власний, той, якого саме Ти потребуєш. Знаєш є таке прислів’я: "за одного битого двох небитих не дають"?
Хм..а чого це як власний вибір, так зразу і правильним автоматично стає? Для цієї особи- можливо. А для тих, хто поряд? На них зовсім не тре оглядатись? Але тоді коли ти будеш слабким і вразливим( бувають в житті моменти), так само не оглянуться на тебе, переступлять... Адмін, я ще в темі?:) Чи мене занесло?)))
Ну можна і так назвати. Щодо ризику, обов’язково зважую всі за і проти. Це вже питання втілення цих ідей та відповідальности. Ми тут говоримо про принциповий вибір кожного. Ще хочу зауважити, що кожен вибір правильний, головне, щоб він був наш власний, а не чийсь.
Та яка там краса життя у того піскаря! Я за розумний ризик. А не так, що впало на скриньку таке чудо і давай не підготувавши запасних виходів втілювати все в життя. А Ти? Оцінюєш перед важливим кроком, як все може повернутись? Це ж тема про синицю в руках і журавля в небі! Я її впізнала. І знову я, як завжди, сиджу з синицею :)))
У кожного є вибір жити поганеньким життям де майже все є неможливим, або ризикувати. І кожен його робить. Чи Ти хочеш сказати, що вибір піскаря найкращий?
Звичайно життя піскаря є життям! Тільки поганеньким життям. А от особисто ви, лізете в якусь халепу, якщо дуже хочеться ,а добром назад не повернешся? Повторюю-чудові вислови, якщо можна потім відновити за бажанням попередній статус-кво.
Все правильно — життя і є вищою цінністю, але, знову ж таки, чи можна назвати життя того піскаря — життям? Не всі згодні так жити, з такою кількістю НЕМОЖЛИВОГО у своєму житті.
А що, краще бути славним і мертвим? Чи живим і в нірці? Чи не є життя найвищою цінністю? А відступ назад завжди обумовлюють. І ніхто не сміється з космонавтів, коли ті кажуть:" Як злетіти ми зрозуміли, а от як сісти на Землю?" Не ржуть з них і не кажуть: " А ми -то думали ви космонавти мужики! А ви питаєте як назад... хіба вам недостатньо цінного досвіду? Не достатньо того, що ви вже в космосі? Назад...Не будьте такими тошнотіками..якось воно само...назад..." Я правильно зрозуміла думку?
