Четвер, 02.05.2024, 21:56
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Щод

Головна » 2008 » Листопад » 1 » Таємниці "Гамлета"

---

Таємниці "Гамлета"	14:31
Могильник, він же гробокоп, персонаж «Гамлета» – один зі славнозвісніших героїв, що будь-коли з’являлися на сцені. Його черний гумор, спів у могилі та зневажливе поводження з черепом бідного Йорика настільки міцно пов’язані з його образом, що мало хто застановляється над його більш як дивними промовами та діями, що приховані за маскою блазня. Разом з тим він значно цікавіше, як здається. Хоча б тому, що він – єдиний персонаж, який не лише говорить з принцем на рівних, але навіть заганяє його у безвихідь. Придивімося ж до нього уважніше. Коли ми зустрічаємо його вперше, він співає пісеньку про грудку землі, що чекає прийдешнього гостя. Иноді він уриває спів, щоб обговорити з товаришем тонкі правничі аспекти питання про статус самоугубця, разом з тим виявляючи знання як юриспруденції, так и латини. Звертає на себе увагу його фраза – про те, что утоплениця вважаєтся самогубйцею, коли тільки вона не втопилася «у стані самозахисту».   Говорячи про те, скільки часу потрібно, щоб труп розклався, він згадує, що шкура шкіряника зберігається 8-9 років. Так написано у Першому кварто видання 1602 года. 1603 ж року у Другому кварто ця цифра чомусь перетворилась на «десять років». Коли з’являються Гамлет з Гораціо, гробокоп зустрічає їх все тією ж песнею про грудку землі, приготовлену для зустрічі гостя. Позаяк гість вже прибув, можна припустити, що земля призначена для нього. Після цього між принцем і могильником виникає дивний діялог, в котрому щосили використовується подвійні значення слів «lie» и «quick»: «Гамлет: … Чия це могила? 1-й гробокоп: Моя, пане. (Співає): Ох! - в труні міцній, в землі сирій Готова гостю хата. Гамлет: По-моєму, таки твоя, бо ти в ній liest in't (лежиш у ній – брешеш у ній) крутишся. 1-й гробокоп: Ви як не lie (лежіть-брешіть) крутіться круг неї, а все вона не ваша. А я хоч і не lie (лежу, брешу) у ній, та однак вона моя. Гамлет: Ти lie (брешеш, лежиш) у ній, як же вона твоя, коли вона на мертвого, а не на quick (живого, прудкого)? Ти, бачу, чистий крутій. 1-й гробокоп: Ця крутня quick lie (прудка брехня, жваве лежання, жива брехня, лежання живцем), пане, знову перейде від мене до Вас. Остання фраза зовсім загадкова. Чому «прудка брехня», вона ж «лежання живцем» повинна перейти віт могильника до Гамлета, та ще й «знову»? (В оригіналі: «FIRST CLOWN: 'tis a quick lie, sir; 'twill away again from me to you») Потім гробокоп розповідає Гамлету, що працює тут вже тридцять років – з того самого дня, коли Гамлет з’явився на світ. Почавши розмову про Йорика, могильник згадує, як той колись вылив йому на голову пляшку шампанського. Отже, вони були знайомі? Але яким чином, коли гробокоп увесь час працював на цвинтарі? І коли він устиг вивчити юриспруденцію та латину? Після діялога з Гамлетом і появи решти персонажів могильник десь зникає. Він не йде зі сцены – відхід кожного персонажа супроводжується ремаркою. Одначе ремарки «Гробокоп виходить» у тексті немає. У жодному з видань. Та й дивно було би, коли б він пішов перед тим як закопати могилу. Він наче розчиняється – або стає невидимим для всіх, крім Гамлета та Гораціо. Все це здається дивним і позбавленим сенсу. Ну, а коли припустити, що сенс у поведінці могильника все-таки є? Почнемо с «шкіряника». Марло був сином чоботаря, і одне з його прізвиськ – «шкіряник». 1602-го року виповнилося близько 8 до 9 років зі дня його «загибелі», а через рік, до виходу 2 видання, відповідно – 10. Його «вбивця» был визнаний невинним, позаяк діяв «у стані самозахисту». Гробокоп говорить це латиною – офіційною мовою правництва. Пасаж про можливість «втопитися у стані самозахисту», покликана привабити особливу увагу до цих слів. Повернімося до діялогу – особливо до останніх двох фраз. Могильник наполягає, що це його могила, хоча він у ней і не лежить (і разом з цим не бреше, стверджуючи, що це його могила). Принц погоджується, що могила хоч і призначена для гробокопа, але той николи не лежатиме у ній, тому що він надто «живий» и «прудкий». Мається на думці, що коли б могильник був повільним тугодумом, то був би вже мертвим и похованим. На це гробокоп відповідає, що його «прудка брехня» (вона ж – «лежання живцем») перейде від нього до Гамлета. Інакше качжучи, він, наче майстер дзен, ПЕРЕДАСТЬ Гамлету мистецтво «живої, прудкої брехні» та «лежання живцем». Так хто ж він – той, хто одночасно лежить і не лежить у могилі і може навчити цьому Гамлета? Той, чий розум настільки меткий? Той, хто є невидимим ні для кого, окрім Гамлета і його alter-ego? Той, хто лишається на сцені – щезнувши з неї? Він говорить, що почав працювати хлопчиськом близько тридцяти років тому. Коли припустити, що йому було у той час 8-10 років, то зараз йому близько 40. Марло «загинув», коли йому было близько 30. На час появи «Гамлета» він був на 8-9 років старший. Argal, як міг би сказати могильник, він є замаскованим старшим Марло – справжнім автором п’єси – письменником, що мусив би лежати у своїй могилі, але не лежить. Принц, у свою чергу, є молодим Марло у час його наближення до «смерти» і вибору між буттям і небуттям. Бесіду у цій сцені можна розглядати як внутрішній монолог між Марло – автором «Гамлета» – і самим собою на десять років молодшим – тим, хто став прототипом для Гамлета. Ця сцена – розрив у тканині розповіді, діялектична словесна гра, самоусвідомлення, піднесене до н-ого степеня. Подібно мудрому могильнику, вся п’єса добуває минуле з-під земли, освітлюючи деякі події життя і «смерти» справжнього автора. Можливо, саме це створює атмосферу двоїстости, загадковости і деякої оманливости: немов би Гамлет – портрет автора, а немо би і не зовсім. Коли це портрет автора у минулому, зображений з майбутнього, у якому він бачив все вже цілковито инакше – зваженіше, мудріше, глибше – то саме це перемикання і створює ні з чим незрівнянну атмосферу реальности-гры-таїни. За матеріялами статті Аліни Даніель «Хто не лежить у своїй могилі?»
Переглядів: 879 | Додав: bern | Рейтинг: 0.0/0 | - Оцінити - Відмінно Добре Непогано Погано Жахливо

Всього коментарів: 0